Майже 40% їжі у світі викидається: екоактивістка про те, як зробити свій раціон більш екологічним

Хто такий екоактивіст і що він робить

Поняття походить від латинського activus та actus — «дія» (від кореня зі значенням «рухати», «просувати вперед»). Тобто активізм є противагою пасивності.

Існує багато різних форм активізму, тому не варто очікувати однакового набору дій від кожного.

Екоактивісти для мене — це люди, яким небайдуже, який світ ми залишимо після себе. Ці цінності можна втілювати у найрізноманітніших формах. Хтось займається дослідженнями, хтось є письменником чи дизайнером, інші — поетами, художниками або лідерами громад. Тож екоактивізм — це не сподівання, що одна людина зробить усе, а віра в те, що кожен може зробити щось.

Зміна клімату та шкода довкіллю — це проблеми, які неможливо вирішити лише індивідуальними змінами в поведінці. Замість того щоб відчувати особисту провину за зміну клімату чи забруднення довкілля, я сприймаю екоактивізм як підхід, у якому ми колективно беремо відповідальність за побудову кращого світу.

Мені іноді пишуть підписники, які раді знаходити інформацію на екотему й однодумців, бо в повсякденному житті почуваються самотньо, ніби більше нікого це не цікавить. Але не варто недооцінювати важливість теми зміни клімату в суспільстві. Згідно з дослідженням, більшість українців вважають зміну клімату серйозною проблемою (55,6%), а третина — надзвичайно серйозною.

Ми часто цього не помічаємо, бо більшість людей не говорять про це відкрито й рідко чують, щоб хтось інший регулярно порушував цю тему. Як результат, ми думаємо, що належимо до меншості.

Тож навіть просто порушуючи тему довкілля у щоденному спілкуванні, ми вже певною мірою стаємо екоактивістами.

Чому це важливо? Тому що наша готовність діяти безпосередньо залежить від того, чи віримо ми, що ці дії можуть щось змінити. А це, своєю чергою, залежить від того, чи відчуваємо ми себе наодинці, чи розуміємо, що нас підтримують багато інших людей.

З чого варто почати тим, хто хоче жити більш екологічно, але не знає, як?

Відповідь настільки проста, що її легко недооцінити: потрібно просто почати про це говорити.

Я не маю на увазі постійно засипати людей тривожними новинами про масштабні лісові пожежі, танення льодовиків чи руйнування океанських течій — такі розмови часто лише посилюють відчуття безпорадності. Так само не обов’язково одразу заглиблюватися у складні наукові пояснення про CO2, глобальне потепління чи вплив на це Ель-Ніньйо (це природне кліматичне явище, під час якого температура поверхні води в центральній та східній частині Тихого океану підвищується, впливаючи на погоду й клімат у різних частинах світу — прим. ред.).

Натомість розкажіть, чому тема зміни клімату важлива саме для вас. Як вона впливає на людей, місця чи речі, які ви любите?

Можна навіть ініціювати невеликі зміни на роботі, у школі, церкві чи будь-якій іншій спільноті, до якої ви належите. Наприклад, розробити правила ефективного використання ресурсів: води, електроенергії, тепла. Так можна поступово запускати зміни всередині своєї громади.

Водночас мене бентежить, що багато людей вважають, ніби зміну клімату спричиняють або можуть суттєво вирішити лише особисті дії, таких як переробка відходів, покупки в секонд-хендах, вимикання світла при виході з кімнати, зменшення кількості польотів літаком і так далі.

Насправді проблема має передусім структурний, а не індивідуальний характер. Нам потрібно зосередитися на силі колективних громадянських дій, щоб змінити політику та методи ведення бізнесу.

Щоденні дії, дружні до довкілля (вимикання води, коли частиш зуби, уникання одноразового пластику, використання громадського транспорту, вибір рослинного харчування тощо) для мене є проявом небайдужості та цінностей людини, яка хоче зберегти природне середовище. Для мене це також прояв відповідального ставлення людини, яка розуміє, що всі системи, зокрема природні, мають свої межі. Тому для збереження якості життя необхідно їх поважати.

Я б хотіла, щоб більше людей переймали такі звички. Однак про них треба говорити, демонструвати, а також вимагати змін на більш високому політичному рівні, щоб досягти суттєвих змін у кліматичній та екологічній ситуації.

Що таке екологічна емпатія і як її розвивати в собі

Як би ми не оточували себе бетонними стінами й не створювали вдома власний «клімат», регулюючи температуру чи вологість за допомогою гаджетів, ми все одно залишаємося частиною природи.

Люди глибоко пов’язані з природним світом навколо себе. Ми можемо часто гуляти на природі, піклуватись про домашні рослини, мати свій город чи домашню тварину. Ті, хто підтримує зв’язок із природою — фізично, емоційно чи навіть духовно, — краще розуміють, що життя на Землі існує у складній мережі взаємозв’язків, де жоден організм, яким би маленьким він не був, не живе в ізоляції.

Емпатія до природи — це здатність розуміти та співпереживати природному світу, зокрема його вразливості й стражданню. Саме вона часто стає важливою основою для змін у поведінці та дбайливішого ставлення до довкілля.

Саме регулярна взаємодія з природою допомагає розвивати емпатію до неї. Водночас природа може допомогти нам відчути більше внутрішнього спокою та знову повернути цікавість до життя.

Природа пробуджує відчуття подиву й захоплення, а це допомагає формувати більш уважне та співчутливе ставлення до світу. Усвідомлене перебування на природі допомагає відчути себе частиною чогось більшого — продовженням давньої історії життя на Землі.

Тому емпатія до природи — це не лише співпереживання вимираючим видам чи сум через річку, яка пересихає. Хоча емпатію часто пов’язують із болем чи втратою, вона може проявлятися і через вдячність, радість та відчуття близькості до природи. Після посушливого періоду, коли приходить перший дощ, ліс зітхає з полегшенням. Усвідомлене звернення уваги на такі прояви природи може стати для людини ресурсом у складні періоди.

Усвідомлюючи свій зв’язок із природою, ми проявляємо одну з найважливіших рис людяності: визнаємо, що ми не відокремлені від природного світу й беремо на себе відповідальність як його невід’ємна частина.

Перший президент Академії Наук України Володимир Іванович Вернадський був у числі тих, хто сприймав Землю як єдиний живий організм і підкреслював трансформувальний вплив на неї людини через її розумову діяльність. Тож людство стало потужною геологічною силою — але важливо, щоб ця сила була відповідальною, а не руйнівною.

Наша емпатія, інтелект і моральна свідомість спонукають нас захищати здоров’я планети. Важливо, щоб майбутні покоління успадкували світ, у якому природа зможе процвітати — адже разом із нею зможе процвітати й людство.

Що таке екотривожність і як її перетворити на мотивацію до дій

За останні кілька років кількість кліматичних катастроф різко зросла. Водночас про можливі рішення та позитивні зміни говорять значно менше. Це сприяло поширенню явища, яке називають екотривожністю — відчуття тривоги за майбутнє через погіршення умов життя та екологічну кризу. Деякі дослідження навіть показують, що це впливає на бажання молодих людей заводити дітей і планувати сім’ю. Наприклад, Майлі Сайрус свого часу заявила, що не думає про дітей, поки проблема зміни клімату залишається невирішеною.

Втім, є ще дещо небезпечніше за саму тривожність. Проблема в тому, що наш мозок погано справляється з постійним відчуттям тривоги. Тому, коли лавина поганих новин викликає відчуття безпорадності й думку, що ми нічого не можемо змінити, психіка часто обирає найпростіший спосіб захисту — емоційно відсторонитися.

Саме тому ще небезпечнішим може бути кліматичний «думеризм» — повна втрата віри в краще майбутнє. Справді, уникнути всіх наслідків зміни клімату вже неможливо — частину з них ми бачимо просто зараз. І хоча заходи для боротьби зі зміною клімату вже впроваджуються, їхнього масштабу поки недостатньо, щоб запобігти найнебезпечнішим наслідкам. Так, виклики перед нами справді серйозні, але вони все ще не перевищують наших можливостей діяти й шукати рішення.

Ми все ще маємо можливість впливати на майбутнє й запобігати найгіршим сценаріям. Культурні зміни часто починаються саме з внутрішньої роботи й переосмислення власних цінностей. Важливо залишати у своїй уяві місце для хорошого майбутнього — тим більше, що його перші ознаки вже можна побачити довкола нас.

Тому, щоб не залишатися наодинці з тривогою чи всеохопним песимізмом, важливо помічати й шукати історії реальних змін, які відбуваються вже зараз. Це найпростіший і найлегший спосіб почати «нарощувати оптимізм».

Раджу регулярно звертати увагу на буденні моменти, які вже сьогодні допомагають уявити можливе краще майбутнє: чи то через мистецтво, активізм, чи через зв’язок із землею та спільнотою.

Як наші харчові звички впливають на довкілля та клімат

Коли йдеться про боротьбу зі зміною клімату, основна увага зазвичай зосереджується на рішеннях у сфері енергетики — розвитку відновлюваних джерел енергії, підвищенні енергоефективності та переході на низьковуглецевий транспорт. Справді, енергетика, транспорт і промислові процеси разом формують більшу частину викидів парникових газів — близько 76%.

Але глобальна продовольча система, яка охоплює виробництво та післясільськогосподарські процеси, такі як переробка та розподіл, також є одним із основних джерел викидів.

І якщо боротьба зі зміною клімату загалом є складним викликом, то харчова система — тобто те, що ми їмо і як отримуємо їжу, — один із найскладніших її елементів.

Сільське господарство є однією з головних причин втрати біорізноманіття у світі та відповідає приблизно за чверть глобальних викидів парникових газів. Насправді викиди виникають на кожному етапі харчового ланцюга — від поля до тарілки.

Найбільшу частку викидів у харчовій системі формують тваринництво та рибальство — близько 31%. Основна проблема полягає не лише в енергоспоживанні, а й у викидах метану, який утворюється під час травлення жуйних тварин, передусім великої рогатої худоби. До цього додаються викиди, пов’язані з утриманням пасовищ, зберіганням гною та використанням палива риболовними суднами. І це лише викиди на етапі виробництва — без урахування вирубки лісів та вирощування кормів.

Окрему частку становлять зміни у землекористуванні — вони відповідають приблизно за 24% викидів. Ба більше, землі, які використовують для тваринництва, створюють удвічі більше викидів парникових газів, ніж землі, де вирощують культури для безпосереднього споживання людьми.

Ще приблизно 18% викидів припадає на ланцюги постачання — переробку, транспортування, пакування та роздрібну торгівлю. Тут є важливий нюанс: хоча часто здається, що локальні продукти — головне кліматичне рішення, сам транспорт у середньому створює лише близько 6% викидів.

Окрім цього, приблизно чверть усіх викидів, пов’язаних із виробництвом їжі, припадає на продукти, які зрештою опиняються у смітнику.

Тож кліматичний вплив їжі залежить не лише від того, що саме ми їмо, а й від того, як побудована вся харчова система, у яких обсягах вона працює та які принципи лежать в її основі.

Екологічне харчування: що це й чи потрібно відмовлятися від мʼяса

Загалом продукти тваринного походження створюють більший тиск на довкілля. Наприклад, яловичина та баранина мають один із найбільших кліматичних слідів на грам білка, адже для їх виробництва потрібно значно більше землі, води та енергії, ніж для виробництва рослинного білка.

Якщо говорити про більш екологічне харчування, то набагато більше значення має те, що саме ви їсте, ніж те, чи є продукт локальним або органічним, або ж у якому пакеті ви приносите його додому. Саме тому раціон із більшою кількістю рослинних продуктів вважається екологічнішим вибором.

Інший напрямок уваги для побудови більш дружнього до довкілля споживання їжі вдома я спрямовую на питання відходів. Для мене це означає:

• знати, де у моєму районі можна купити продукти на вагу, і мати під рукою багаторазові пакети, коли йду за покупками. Це вимагає трохи підготовки, але небагато. Я користуюся багаторазовими торбинками для ринку: маю кілька мішечків зі шнурком, кошик і міцний полотняний шопер для покупок. Також маю кілька скляних банок і контейнерів для вологих продуктів. Якщо продукт не потребує окремого пакування, кладу його просто в шопер;

• коли це можливо й зручно, намагаюся готувати самостійно. Це не тільки зменшує кількість упаковки, але й допомагає мені заощаджувати гроші та харчуватися здоровіше. Йдеться про прості речі, які можна приготувати вдома: бейгли, хліб, піту, хумус, печиво та багато іншого. Звичайно, це вимагає часу, зусиль і миття посуду. Звісно, не обов’язково готувати все самостійно. Якщо вам це цікаво, спробуйте замінити хоча б один продукт у пластиковій упаковці на домашню альтернативу й подивіться, чи вам це підійде;

• вчасно використовувати та доїдати продукти. Я обов’язково використаю зелений салат або з’їм морквину, якщо вони вже якийсь час чекають на мене в холодильнику. Так, іноді вони встигають зіпсуватись, але дізнаюся різні лайфхаки, як правильно зберігати зелень у холодильнику — і це працює;

• заморожувати продукти, щоб зменшити кількість відходів. Якщо є щось, що скоро зіпсується, заморожую це: хліб, який ми не встигнемо з’їсти, варений рис або томатний соус для майбутнього рагу;

• повторно використовувати пакування. Майже щоразу, коли купую щось у скляній банці, використовую її повторно. Так у мене завжди є посуд, у який можна покласти хумус для подруги, зберігати залишки їжі, поставити у воду моркву чи заквасити капусту.

Як зменшити харчові відходи вдома

У світі майже 40% їжі зрештою опиняється у смітнику. Зменшення харчових відходів — одна з найефективніших екозвичок, яку можна впровадити у повсякденному житті та власним прикладом заохочувати інших.

Усі люди споживають їжу, тому зменшення обсягів харчових відходів — це кліматична дія, доступна практично кожному. І хоча харчова система потребує масштабних змін, є прості речі, до яких може долучитися кожен:

• почати зі зміни своїх купівельних звичок. Наприклад, спробуйте ходити в магазин один-два рази на тиждень, щоб продукти не встигали псуватися. З власного досвіду помітила: коли холодильник не переповнений, значно легше бачити всі продукти й використовувати їх вчасно. Водночас сухі продукти я намагаюся купувати у більших об’ємах і рідше — так вдається зменшити кількість пакування;

• важливим кроком також може стати компостування органічних відходів. Компостувати органічні відходи можна вдома, надворі або за допомогою спеціальних сервісів, якщо вони є у вашому населеному пункті;

• планувати меню й покупки так, щоб більшість продуктів використовувалася вчасно;

• звертати увагу на розмір порцій. Якщо ви розумієте, що порція завелика, частину їжі можна залишити на потім — особливо якщо вдома є зручні контейнери для зберігання.

Що таке кліматичні зміни і як вони впливають на наше життя в Україні

Зміна клімату — це довготривала зміна кліматичних умов і характеристик кліматичної системи, яка триває десятиліттями або довше.

Причиною кліматичних змін може бути поєднання кількох факторів:

• внутрішні процеси в кліматичній системі, коли її компоненти — наприклад атмосфера чи океан — змінюються природним чином і впливають на температуру або кількість опадів;

• природні зовнішні фактори — наприклад зміни вулканічної активності або сонячної радіації. Наприклад, приблизно кожні 11 років магнітне поле Сонця змінюється, що може спричиняти невеликі коливання глобальної температури — приблизно до 0,2 °C;

• вплив людської діяльності через викиди парникових газів (гази, що утримують тепло в атмосфері, такі як вуглекислий газ і метан), інші частинки, що вивільняються в повітря (які поглинають або відбивають сонячне світло, такі як сажа та аерозолі) та зміну землекористування (що впливає на кількість сонячного світла, яке поглинається поверхнею землі, а також на кількість вуглекислого газу та метану, що поглинається та вивільняється рослинністю та ґрунтом).

Однак в останні десятиліття клімат змінюється в одному напрямку — і приблизно у 10 разів швидше, ніж будь-коли раніше. І головною причиною цих змін є саме людська діяльність. У 2023 році середньорічна температура поверхні Землі сягнула рекордного рівня й перевищила доіндустріальний показник на 1,45 °C.

Згідно з даними міжнародних наукових центрів, Україна розташована в регіоні, який нагрівається у 2,5 раза швидше за багато інших частин планети. За останні 30 років середня річна температура в Україні вже зросла на 1,2 °С.

Зміна клімату в Україні вже проявляється у зростанні кількості екстремальних погодних явищ і поступових змінах природних процесів. Ми спостерігаємо частіші шторми й шквали, водні ресурси скорочуються внаслідок зменшення опадів і стоку річок, що загрожує дефіцитом питної води, посухами та деградацією екосистем. Водночас погіршується якість поверхневих вод і зростає ризик підтоплення прибережних територій через підвищення рівня Чорного моря.

Які екологічні рішення для України є найбільш перспективними сьогодні?

Сьогодні Україна живе в умовах, коли боротьба за фізичне виживання поєднується з потребою формувати більш стале бачення майбутнього. Попри активні бойові дії та постійні атаки росії, Україна не відкладає питання зеленого відновлення. Це означає, що вже зараз ведеться робота над інтеграцією кліматичної та природоохоронної політики у всі сектори: енергетику, промисловість, агросектор, інфраструктуру.

Для України важливими були б переорієнтація інвестицій не на сировинну економіку, а на:

• виробничі ланцюги з високою доданою вартістю;
• розвиток низьковуглецевої, енергоефективної та природоорієнтованої економіки;
• дотримання європейських екологічних стандартів;
• посилення ролі місцевого самоврядування та громад у прийнятті рішень.

Фактично зелена відбудова має стати не доповненням до відновлення країни, а його основою, що дозволить одночасно підвищити безпеку, якість життя та сталість України в довгостроковій перспективі.

Які ризики кліматична криза несе для майбутніх поколінь?

Майбутні покоління успадкують світ, у якому кліматична криза стане частиною повсякденного життя. Але водночас вони мають унікальний шанс жити краще, ніж ми, якщо дії будуть вжиті зараз. Уже бачимо зростання екстремальних погодних явищ — хвиль спеки, посух, повеней і штормів, які руйнують інфраструктуру, змушують людей залишати домівки, і створюють гуманітарні та економічні кризи. Підвищення рівня моря загрожує прибережним містам і острівним державам, провокуючи нові хвилі міграції та нестабільності. Своєю чергою, екосистеми (від коралових рифів до лісів) втрачають здатність відновлюватися, що що впливає на продовольчу безпеку та добробут людей.

Кліматична криза має ефект доміно: деградація природи підсилює соціальну нерівність, дефіцит ресурсів загострює конфлікти, а зволікання й песимізм створюють самопідсилювальні процеси (наприклад, танення вічної мерзлоти, яке вивільняє метан і ще більше прискорює потепління).

За даними звіту Lancet Countdown 2025, пов’язані з кліматом ризики для здоров’я — від теплових хвиль до продовольчої небезпеки — вже зростають і щороку забирають сотні тисяч життів. Проте цей самий звіт чітко показує: кожна зупинена частка градуса потепління означає врятовані життя.

Кліматичні дії та екоактивізм сьогодні є не лише необхідністю, а й великою можливістю покращити якість життя. Чистіше повітря, здоровіше харчування, стійкіші міста та енергетичні системи вже зараз можуть запобігати мільйонам передчасних смертей.

Тобто майбутнє не є фіксованим: воно напряму залежить від рішень цього десятиліття. І якщо скорочення залежності від викопного палива та адаптація міст до змін клімату відбуватимуться швидко й справедливо, майбутні покоління житимуть у світі, який буде не лише безпечнішим, а й здоровішим за той, у якому живемо сьогодні.