Балик екмек — легендарний бутерброд із рибою

— Окей, ти в Стамбулі вже три дні, що встигла скуштувати? — Мурат, з яким ми познаймилися в застосунку «Тіндер» і зараз вийшли на турецьку каву в богемному кварталі Джихангір, спочатку розпитав мене, як так сталося, що я сама приїхала в Туреччину. Дізнавшись, що я просто люблю пригоди, а ще полюбляю куштувати нові страви і, власне, завжди пізнаю нові міста й країни через локальні страви, почав розпитувати про мій гастрономічний досвід.

Я вмощуюся зручніше на стільчику й починаю загинати пальці:

• дьонер-кебаб, звісна річ (і не тільки дьонер!);
• фаршировану картоплю кумпір;
• мезе, тобто різні закусочки, що подаються в крихітних тарілочках;
• традиційний турецький сніданок серпме кахвалти;
• сочевичний суп мерджимек чорбаси.

Коли починаю розповідати про турецький шербет і загинати пальці на другій руці, Мурат перебиває мене, м’яко торкаючись моєї долоні. Турки взагалі дуже тактильні: мало того, що вони розцілують в обидві щоки, навіть коли бачать тебе вперше, для них є цілком нормальним при першій зустрічі торкатися, обіймати, або гладити твоє волосся, якщо вони вважають, що воно çok güzel (тобто дуже красиве).

Про торговців, які в туристичних місцях хапають тебе за руки посеред вулиці, затягуючи в магазин із закликом шось купити, я взагалі мовчу — мені здається, цей легкий харасмент десь прописаний в їхньому робочому кодексі на законодавчому рівні

— А балик екмек їла? — питає він, зазираючи в мені в душу своїми темними, наче стиглі оливки, очима.
— Ні, а що це?
— Дівчинко моя, — його очі-маслини наповнюються хвилею суму й розпачу. — Це найкращий бутерброд у світі. Якщо ти не їла балик екмек, вважай, ти не була в Стамбулі.

Ми швидко допиваємо каву й спускаємося на причал Каракьой, де чоловіки з підкопченими від вітру й сонця обличчями ловлять рибу, а інші, з такими самими засмаглими обличчями просто неба смажать цю рибу на невеличких портативних грилях. По дві людини на гриль — один смажить скумбрію, час від часу перегортаючи щипцями рибні філешки та пінцетом витягаючи кісточки з білої м’якоті. Інший хвацько хапає щойно смажену рибу й вкладає її в кишеньки з хліба — звичайний білий батон, розрізаний навпіл поперек, а потім уздовж. Разом із рибним філе в цю «кишеньку» іде тонко нашаткована цибуля й салатне листя.

Це цікаво: Що привезти з Туреччини замість магніту — смачні сувеніри

— Оце і все? — питаю я. Смажена риба, звичайнісінький батон, цибуля і салатне листя — моєму розчаруванню немає меж. А соуси? А якісь секретні інгредієнти?
— Повір, тобі більше нічого не треба для щастя, — Мурат однією рукою прибирає пасмо волосся, що налипло на мої губи, нафарбовані червоною помадою, а іншою вкладає в мою долоню сендвіч з рибою, загорнути в шматок повощеного паперу. Я відчуваю приємне тепло щойно приготованої страви та чую, як у животі починає буркотіти від приємних передчуттів.

Мурат мав рацію — для щастя більше нічого не треба. Тільки свіжий звичайний батон, смажене філе скумбрії, тонко нашаткована цибуля й салатне листя. А, і чверть лимона ще, щоб щедро бризнути ним на рибу.

SHUBA попереджає: сендвіч з батоном дуже і дуже ситний. Якщо ви не хочете їсти таку велику кількість хліба, можна замінити батон на французький багет — його знадобиться 1 штука на 2 порції. Або можна приготувати балик дюрюм, використавши замість хліба тонкий вірменський лаваш. Начинка та ж сама, просто треба скрутити лаваш ролом як шаурму.

Не проґавте: Як спекти багет — 7 найкращих рецептів

Ще кілька смачних бутербродів з рибою