Француз про життя в Україні: як полюбив вареники, відмовився від м’яса і почав бігати

Про життя в Україні

Для мене момент, коли я зрозумів, що Україна стала для мене другим домом, точно не настав одразу. Спочатку Україна здалася мені зовсім іншим світом. Після першої поїздки я точно не думав, що житиму тут. Та й загалом не думав про майбутнє і про те, де буду жити.

Українську я почав вивчати просто тому, що мені було цікаво. Спочатку я навіть не особливо розглядав Україну як варіант для переїзду, бо мало що про неї знав.

Але все змінилося у 2019 році, коли в мене почалися перші довгі подорожі Україною. Я побував у багатьох містах, відкривав для себе країну — і це мене дуже надихнуло. А ще я завів тут нових друзів.

Для мене це точно був переломний момент у моєму українському житті.

Про французьку страву, яка викликає ностальгію

Насправді я не буду говорити про якусь конкретну страву, тому що французька кухня найчастіше пов’язана з м’ясом. Рататуй я не люблю, як і, мені здається, багато інших французьких дітей. Ніхто з моїх друзів теж не любить рататуй.

Я великий шанувальник домашньої кухні моєї бабусі по татовій лінії. Вона готує дуже цікаву страву, яка називається pâté aux pommes de terre. Якщо дослівно перекласти, це «паштет із картоплі». Насправді це просто пиріг із картоплею та цибулею. Дуже нішова страва з регіону, звідки родом моя бабуся, — із центральної Франції. Вона дуже смачна, а ще там є сметана — французький крем-фреш. Тобто це не зовсім сметана, але щось схоже.

Сумую і за французькою випічкою, хоча зараз намагаюся більше дбати про своє здоров’я. Але, напевно, найбільше — за сирами. Я пескетаріанець: не їм м’яса, але їм рибу та сир. Це для мене важливі продукти. Щоправда, крім сиру, я не дуже споживаю молочні продукти — наприклад, молоко.

Я живу в сільській місцевості, тому тут складніше знайти продукти, схожі на французькі.

Про улюблену українську страву

Ох, улюблених українських страв дуже багато. Насправді я дуже люблю вареники з картоплею. Так само люблю голубці. Мама моєї дівчини готує їх без м’яса. Ось ці дві страви я міг би їсти хоч щодня.

Я дуже люблю українську кухню, але вона досить жирна, тому треба за цим стежити.

А щодо борщу можу сказати одне: у Франції ми взагалі не дуже їмо супи. Це не зовсім частина нашої культури. Зараз я вже чую українців: «А як же цибулевий суп? Це ж ваша страва!» Насправді у Франції я про цибулевий суп майже не чув — тільки в Україні. Можливо, це просто через те, що я не дуже занурений у французьку культуру, але сам ніколи його не їв.

У моєї мами, наприклад, супів практично не було. У бабусі іноді були холодні овочеві супи, але це точно не те саме, що українські супи. У Франції ми радше готуємо крем-супи, і то дуже рідко.

Тому я не шанувальник борщу, хоча без м’яса можу його з’їсти.

Про неочікувані українські продукти

Українські продукти мене дуже здивували. Особливо овочі й фрукти — усе дуже якісне.

Але, якщо чесно, коли я ходжу в магазини в Україні, мені немає з чим порівнювати. Я приїхав в Україну, коли мені було 19 років. До того жив у Лондоні, тож саме там почав сам купувати собі продукти. Тому у французьких супермаркетах у мене не так багато досвіду.

Проте українська сметана мене справді здивувала. Мене вразило, наскільки вона популярна. Я особливо помітив це під час волонтерського проєкту, коли українці просили купувати дуже багато картоплі та сметани.

Ми намагалися знайти саме таку сметану, але зрештою купили французький аналог — crème fraîche.

Про французькі та українські гастрономічні традиції

Щодо гастрономічних традицій, це дуже цікаво, тому що, мені здається, багато залежить від сім’ї — і в Україні, і у Франції. Тому я не можу їх дуже порівнювати.

У французькій культурі є культ поваги до часу прийому їжі. Є певна послідовність, якої дотримуються під час застілля.

Спочатку є те, що ми називаємо entrée — буквально «вхід». Українською це можна перекласти як закуска. Зазвичай це щось холодне, наприклад овочевий салат.

Потім іде головна страва — le plat principal. Це вже м’ясо або риба з овочами.

Після головної страви у нас подають салат і сир. Салат — це просто листя салату із заправкою. Вона називається vinaigrette — від французького слова vinaigre, тобто «оцет». Мене тут трохи підводить професійна деформація, бо я викладаю французьку.

До салату окремо подають сир. Його може бути багато — зазвичай чотири-п’ять видів, залежно від сім’ї та бюджету.

І вже після цього — щось солодке, тобто десерт. Ось така послідовність дуже характерна для французької гастрономічної культури.

Чи імпортував я ці традиції у своє життя в Україні? Насправді ні. Можливо, єдине — я люблю їсти десерт після основної страви.

Але я не влаштовую таких великих застіль, тому не можу сказати, що щось конкретне переніс із французької культури. Можливо, мені ще рано про це говорити. Коли я буду приймати багато гостей або матиму власну сім’ю, тоді, можливо, зможу сказати, чи переніс якісь французькі традиції у своє життя в Україні.

Про відмову від м’яса

Я вирішив відмовитися від м’яса вже давно. Ще в Лондоні я мав подругу зі Швеції, яка була вегетаріанкою. До того я ніколи не був знайомий із вегетаріанцями, і вона просто пояснила мені, як вона до цього ставиться. А оскільки я завжди за те, щоб пробувати щось нове, подумав: «О, я хочу спробувати». Тож одного дня просто вирішив перестати їсти м’ясо й почав споживати бобові й овочі, багато дізнавався про те, що ще можна їсти.

Тоді я взагалі не думав про те, що зараз називають культом протеїну: що без м’яса ти не отримаєш достатньо білка, якихось інших поживних речовин. Мене це не хвилювало. Я просто думав, що буду їсти, і їв собі.

Для мене це не зовсім питання етики, хоча, якщо чесно, я не хотів би їсти тварин. Радше я дотримуюся простого принципу: мені комфортно їсти те, що я можу сам приготувати від А до Я. Овочі я можу взяти, помити, нарізати й приготувати. А от працювати з м’ясом мені просто неприємно. Те саме стосується і риби, хоча її я поки їм. Можливо, з часом відмовлюся і від неї. Побачимо.

Я абсолютно відкритий до різних харчових звичок. Можливо, трохи згодом спробую стати веганом, тим більше що зараз уже більше знаю про цю тему.

І я не можу сказати, що безперервно був вегетаріанцем із 2018 року. Спочатку відмовився від м’яса, потім повернувся додому, де батьки готували, і просто їв те, що було на столі. Коли знову почав жити сам, знову відмовився від м’яса. Потім повернувся до риби, ще пізніше — знову до м’яса, а потім знову до риби. Зараз я пескетаріанець.

Тож м’яса я вже давно не їм. Ось так це відбувалося в моєму житті.

Про філософію харчування

Насправді моя філософія харчування дуже змінилася, бо в мене були досить екстремальні періоди. Наприклад, коли мені було 16 років і я займався спортом, ми вирішили на місяць відмовитися від вуглеводів — пасти, рису і так далі. Зараз розумію, що це було не найкращою ідеєю. Гадаю, це точно red flag.

Мені вже 26 років, і я багато років комплексую через своє тіло, тому встиг спробувати й побачити різні підходи до харчування. Зараз я переконаний, що можна їсти все, але важливо дотримуватися міри.

Зараз я дотримуюся помірного дефіциту калорій, бо хочу трохи схуднути. Я їм усе, що хочу, просто стежу за кількістю. Свідомо рахую калорії, хоча розумію, що для когось це може бути не найкращим підходом і потенційно впливати на харчову поведінку. Для мене ж це спосіб краще розуміти, що саме я їм, не відмовляючись від продуктів, які люблю.

В ідеальному світі я хотів би поступово зменшувати кількість перероблених, зокрема ультраоброблених, продуктів у своєму раціоні. Розумію, що багато веганських і вегетаріанських продуктів теж є переробленими. Зараз вони мені подобаються, але в майбутньому хотів би їсти їх менше.

А от багато овочів і фруктів — для мене найбільший green flag. Так само здорові жири, горіхи, якісні джерела білка. Загалом — збалансоване харчування. Цукор можна трохи обмежувати, але знову ж таки, без крайнощів. Для мене це найкращий підхід.

Середземноморський і японський раціони я вважаю одними з найкращих прикладів збалансованого харчування. Так само мені близьке пескетаріанство та ідея їсти локальні продукти.

Думаю, що зараз особливо важливо звертати увагу на те, що ми їмо і звідки це походить. Глобалізація має багато позитивних аспектів, але, на мою думку, є сенс частіше вибирати продукти, які вирощують або виробляють поруч із нами.

Про любов до бігу

Для мене біг — це насправді все одразу. Мій тато бігає, і він намагався прищепити мені це захоплення. Але все життя я ненавидів біг, бо в мене була астма. Я не хотів бігати й усіляко цього уникав. Коли почав жити окремо від батьків, відчув більше свободи й сам захотів займатися спортом.

Коли приїхав у Лондон, почав бігати. Мені це сподобалося, але я зовсім не знав, як правильно це робити, тому почав багато читати й дізнаватися про біг. Відтоді щороку намагався збільшувати навантаження. Перші 10 кілометрів пробіг у 2018 році. Пам’ятаю, що після цього почувався неймовірно — мені було так легко й добре, як ніколи раніше.

Потім мені хотілося ще більше, і поступово біг став для мене майже залежністю. Я почав занадто багато бігати, через що травмувався і певний час узагалі не міг тренуватися. Коли відновився, знову повторив ту саму помилку. Так тривало до 2024 року: я постійно перебільшував із навантаженням, бо отримував від бігу величезне задоволення. Просто зловживав ним — іншого слова не маю. Зараз розумію, що так робити не варто.

Тепер я знайшов для себе ідеальний підхід. Бігаю не так багато, контролюю навантаження — і цього достатньо. Бігати один кілометр — окей. Бігати два кілометри — теж окей. Я почав так приблизно два місяці тому, і зараз бігаю близько п’яти кілометрів тричі на тиждень.

Ми з дівчиною готуємося до забігу в Івано-Франківську 4 жовтня. Там буде півмарафон, але ми вибрали дистанцію 5 кілометрів, бо до півмарафону ще не готові. У Києві 10 жовтня теж буде марафон, але ми так само вибрали 5 кілометрів.

Тож зараз ми готуємося до забігів, і нам абсолютно комфортно бігати в такому темпі. Ми бігаємо в різних містах Європи та світу, і нам дуже подобається такий формат.

Про знайомство з пілатесом

Спочатку пілатес мене не дуже цікавив, але моя дівчина його обожнює і взагалі дуже любить спорт. Вона танцівниця з п’яти років, дуже активна, а я, навпаки, зазвичай не дуже спортивний. Але вирішив спробувати — і мені дуже сподобалося. Особливо атмосфера і те, як інструкторка пояснює вправи.

Звісно, це дуже непросто, бо моє тіло не звикло до такого навантаження. Але мені цікаво, тому точно хочу продовжувати й пробувати інші активності.

Про ідеальний день

Ой, я можу говорити про свій ідеальний день годинами. Для мене це дуже важлива тема, оскільки вже кілька років я обожнюю ранок. Це моя улюблена, найприємніша й найважливіша пора дня, з якої все починається. Я навіть пишу любовні листи ранку.

Спокійний ранок допомагає мені впоратися з тривожністю.

Прокидатися о п’ятій ранку стало для мене справжнім відкриттям, коли я вперше це спробував. Я готую собі зелений чай — сенчу. Майже 10 років не п’ю кави. На сніданок їм рис із жовтком.

Протягом дня не забуваю про біг і спорт, читаю, вивчаю мови, займаюся музикою. П’ю чай, їм хорошу їжу. Для мене це не просто розваги — я дуже ціную можливість займатися тим, що мені подобається.