Buon appetito! 8 головних страв для знайомства з італійською кухнею

Згідно з дослідженням 2023 року, найпопулярнішою кухнею у світі є італійська. Всього за 12 місяців під кулінарними дописами в Instagram з’явилося понад 20 мільйонів хештегів на тему італійської кухні — це наразі рекорд.

Буквально в спину їй дихає кухня японська, але перегнати поки не може. Ба більше, те ж дослідження називає найпопулярнішою стравою світу італійську піцу — майже 70 мільйонів згадок. І це шалений відрив від будь-яких переслідувачів.

Італійську кухню відносять до групи середземноморських — найздоровіших, на думку фахівців. Усе через величезне різноманіття овочів та зелені у рецептах. А ще через простоту приготування.

Одним з основоположних принципів підходу італійців до виготовлення страв є використання якомога якісніших інгредієнтів, які при цьому піддають не надто складній обробці, що теж вважається корисним.

Ключові італійські рецепти походять з народу. А оскільки їх розробляли звичайні люди, а не шеф-кухарі, то й приготувати такі страви можна практично на будь-якій кухні. Це ще один секрет такої величезної популярності.

Чим ще вирізняється італійська кухня, то це неймовірною кількістю красивих, романтичних і навіть пікантних легенд, якими обросли страви. Про них сьогодні теж поговоримо.

Па-па-па-паста!

Нині паста, тобто макаронні вироби всіх видів і форм, міцно асоціюється з Італією, хоча історики віднаходять перші згадки про заготовки із сушеного тіста (щоправда, не пшеничного, а рисового чи просяного) в стародавньому Китаї часів династії Шан (1600—1046 до н. е.).

А от саме слово «макарони» має грецьке походження і виводиться від слова μακαρία — «блаженство». Або ж «ячмінний суп».

На Апеннінському півострові готувати щось подібне почали ще етруски у 4 столітті до нашої ери. В епоху Відродження паста стала одним з основних наїдків у Римі та Флоренції, поступово перетворившись зі страви на цілу культуру.

Італійці придумали, як надавати тісту найхимерніших форм, з якими соусами та добавками подавати. Тому зараз цю страву вважають однозначно італійською. Хоча її історія значно складніша.

Це смачно: Паста болоньєзе — як готувати знамениту страву та найкращі рецепти

М-м-м, це ж лазанья!

І знову ми згадуємо греків. Саме слово lasagna походить від грецького λάσανα («ласана») або λάσανον («ласанон») — «гарячі пластини» або «виставляти на горщик».

Робити з пшеничного тіста коржики, різати їх на листки й посипати начинкою почали античні греки. Але римляни після завоювання регіону запозичили рецепт і довели його до досконалості.

Народження лазаньї в тому вигляді, в якому ми її знаємо, сталось у 13 столітті. Тоді в Неаполі у самий розпал епідемії чуми люди знаходили втіху у майстерно приготовленій ситній страві з найрізноманітнішими соусами та начинками.

Технологія приготування лазаньї теж відрізняється від решти видів пасти. Листи спочатку відварюють у підсоленій воді, як звичайні макарони, а потім перекладають начинкою, заливають соусом, посипають сиром і запікають. Виходить страва, чимось схожа на багатошаровий пиріг.

Це смачно: Смачна лазанья — 10 перевірених рецептів від профі та любителів

Ось чого ви не знали про піцу

На роль прабатьківщини піци, тобто коржика з різними начинками, окрім стародавніх Греції та Риму претендує ще і Єгипет. У древніх кулінарних книгах цих цивілізацій історики знаходять схожі рецепти.

Це цікаво: Ньокі — італійські родичі українських галушок

Та що там у кулінарних! Згадка про страву, яка дуже сильно нагадує піцу, є в поемі «Енеїда» давньоримського поета Вергілія. Її герої після прибуття у Лаціум сідають під деревом, розкладають тонкі хлібні коржі, посипають їх зібраними в лісі грибами та травами й з’їдають повністю. Чим шокують місцевих, які не можуть збагнути, як можна їсти страву разом з тарілкою.

Але піцу в сучасному розумінні створили все ж в Неаполі. Засноване греками місто до 18-19 століття перетворилося на незалежне королівство, населене бідняками. Харчувались вони, що називається, чим бог послав — замішували нехитре тісто з простого пшеничного борошна і посипали його всім, що вдалось знайти, а потім запікали.

І ця бідняцька страва вдавалася такою смачною, що після об’єднання Італії в 1861 році швидко стала національною (ні, ми не розповімо вам легенди про королеву Маргариту, бо це все вигадки маркетологів 19 століття).

Це смачно: Найкраща італійська піца від Тетяни Літвінової

Панетоне — солодка смакота на Різдво

Панетоне в Італії подають переважно на Різдво. Зараз це один з головних символів італійської випічки. Походить цей здобний кекс з Мілана.

За легендою, приблизно 1495 року, під час підготовки до шикарного різдвяного бенкету герцога Міланського, сталася халепа — згорів весь десерт. Щоби врятувати ситуацію, спритний молодий кухар, на ім’я Тоні швиденько замішав з уже готової закваски, борошна, яєць, родзинок і цукатів пиріг.

Солодкий хліб вийшов повітряним і ніжним і справив справжній фурор. Так його в результаті й назвали: pane di Toni — «хліб Тоні». Хоча лінгвісти все ж наполягають, що слово походить від італійської фрази pan de ton і означає «розкішний хліб».

Смачні історії світу: Що таке панетоне і чим воно відрізняється від паски

Ніжне ризото

Азійський рис потрапив до італійської кухні у 14 столітті, коли міста-держави Мілан, Венеція та Генуя стали активно торгувати з арабами. Рослина прижилась у місцевому кліматі, особливо на півночі, де прохолодно та волого. І з найбільш крохмалистих сортів почали готувати особливу страву.

Рисову крупу відварювали спеціальним чином, приправляючи близькосхідними спеціями — насамперед шафраном, м’ясним бульйоном, місцевим вином та сирами.

Звісно, і про появу ризото існує красива легенда. Вона розповідає, як на початку вересня 1574 року дочка міланського склодува Валеріо Фландрського повинна була вийти заміж за помічника свого батька. Майбутнього зятя Валеріо прозвав «Дзафферано», тобто шафран. Усе тому, що жених обожнював цю спецію і навіть фарбував нею скло для вітражів Міланського собору.

Особлива страва: Особуко — візитівка Ломбардії

Просто у день весілля друзі Валеріо пробрались на кухню і, щоби пожартувати над Дзафферано, насипали у рис, який готувався до святкового столу, повну ложку шафрану.

Страва жовтогарячого кольору спантеличила гостей, але дехто все ж наважився скуштувати незвичайний рис. І вже незабаром вся банкетна зала гуділа від захвату.

Утім, історики твердять, що перші рецепти ризото відносяться аж до 19 століття, тому ця історія, швидше за все, просто романтична казка.

Це смачно: Вершкове ризото з креветками — приготуйте страву, як у шефа

Чим багаті, тим і раді: суп мінестроне

Якщо в Україні головним супом є борщ, то в Італії це, безсумнівно, мінестроне. Обидві страви ріднить велика кількість корисних овочів у базовому рецепті й, відповідно, неабияка користь від споживання.

Історію мінестроне виводять від часів завоювання Італії Римом у 2 столітті до нашої ери. Неочевидним наслідком такого об’єднання земель і подальшого економічного росту стало те, що на ринках імперії почали з’являтись все нові й нові овочі.

Це смачно: Канелоні — гігантські макарони з начинкою

Бідняки які не могли дозволити собі купувати цілі і якісні плоди, повинні були вдовольнятись залишками. Щоби перетворити практично відходи на щось їстівне, вони варили їх разом і приправляли ароматичними травами, які можна було зібрати навіть безкоштовно.

У результаті, як і в історії з піцою, їжа злидарів стала справжнім символом національної кухні.

Це просто: Мінестроне: як приготувати італійський суп за 30 хвилин

Карпачо

На відміну від усіх попередніх страв, карпачо не приписують довгої історії. Ця страва з’явилася на світ у 50-х роках минулого століття. Тобто, рецептові немає ще й ста років. Проте історія його винаходу не менш цікава та легендарна.

Страва походить із Венеції, але вигадав її уродженець Верони — талановитий кухар Джузеппе Чіпріані. Він керував закладом під назвою Harry’s Bar. Місце було знакове, його клієнтами були письменники Ернест Хемінгуей та Трумен Капоте, бейсболіст і чоловік Мерилін Монро Джо ді Маджо та інші.

Завсідницею була і графиня Амалія Нані Моченіго. На вимогу лікаря вона дотримувалася незвичайної дієти — не їла вареного м’яса. Щоби вгодити гості, Чіпріані придумав викласти на тарілку тонко нарізані шматочки яловичини, посипані тертим пармезаном, каперсами та руколою і приправлені оливковою олією, сіллю та перцем. Це й було перше карпачо.

Назву страва отримала на честь художника епохи Відродження Вітторе Карпаччо, який полюбляв використовувати у своїх картинах червоний колір. Зараз це слово набуло ширшого значення і ним називають будь-які тонко нарізані продукти.

Це смачно: Гаряче карпачо з яловичини — цікава версія відомої італійської закуски

Романтичне тирамісу

Ніжний десерт на основі вершкового сиру маскарпоне та бісквітного печива савоярді має вельми грайливу легенду про своє походження. Назва «тирамісу» перекладається з діалекту Тревізо, як «піднеси мене догори».

Винахід рецепта приписують власниці будинку розпусти, яка буцімто пригощала ним своїх клієнтів перед тим, як вони мали повернутися додому до своїх дружин. Калорійна страва мала на меті швидко відновити їхні сили. До того ж була до смаку і самим куртизанкам.

За іншою версією, популяризатором тірамісу став тосканський ерцгерцог Козімо III де Медічі. Він був знаним ласуном і під час своїх мандрів любив пробувати нові десерти. Під час його візиту на північ місцеві кухарі буцімто і вигадали надзвичайно ніжний рецепт.

Історики ж твердять, що страву справді винайшли у Тревізо, але значно пізніше. Поширилася за межі регіону вона й узагалі лише після того, як почали з’являтись перші побутові холодильники. Ні основні складники тірамісу, ні тим більше готовий десерт без холоду довго не зберігаються.

Це теж смачно: Мандариновий тирамісу — святковий торт за 30 хвилин