Чи правда БАДи — це натуральна альтернатива лікам

Фото: SHUBA

Ми часто сприймаємо вітаміни як простий і безпечний спосіб подбати про здоров’я. У соцмережах можна побачити поради щодо щоденних добавок, знайомі діляться власним досвідом, а реклама підкреслює їхні потенційні переваги. На цьому тлі створюється враження, що більша кількість саплементів автоматично означає кращу турботу про себе. Та чи відповідає це реальності?

У новому епізоді подкасту «Тіло говорить» його ведуча, нутриціологиня та засновниця сервісу The Body School Софія Рожко разом із лікаркою-ендокринологинею, лікаркою ультразвукової діагностики та аспіранткою Інституту ендокринології Анастасією Галецькою розбираються в питанні, яке турбує багатьох: що насправді ховається за етикетками БАДів, вітамінів і саплементів?

Вони обговорять, як безконтрольний прийом добавок може впливати на організм, чим саплементація відрізняється від лікарських засобів, а також у яких випадках варто переглянути вміст своєї аптечки.

Чим відрізняються лікарські засоби від БАДів

Насте, давайте почнемо з найпростішого, але водночас найважливішого питання. Ми всі бачимо, як улюблені блогери в сторіз розпаковують чергову банку вітамінів «для волосся» або «для енергії», і здається: ну це ж не ліки, це просто добавки, що тут такого? Пішов у будь-яку аптеку або інтернет-магазин, купив без рецепта — і готово. Але ж насправді саплементація може впливати на організм так само потужно, як і ліки: і позитивно, якщо все підібрано правильно, і дуже негативно, якщо ні.

Тож давайте розберемося з основ: в чому принципова різниця між лікарським препаратом — рецептурним чи безрецептурним — і саплементами, на які начебто не потрібна рекомендація лікаря? Чому одне продається за рецептом, а інше лежить на полиці поруч із печивом?

Різниця насправді колосальна, хоча з вигляду обидві баночки можуть стояти поруч на полиці. Лікарський засіб — це взагалі інший рівень відповідальності. Є цілий Закон України про лікарські засоби, який встановлює жорсткі правила: які перевірки має пройти препарат, скільки досліджень провести, які побічні ефекти фіксувати і з якою частотою вони зустрічаються. Це може тривати роками!

Уявіть: експерти досліджують, тестують, збирають дані, а потім усе це йде на реєстрацію, де приймається рішення — чи відповідає цей препарат стандартам лікарського засобу.

З БАДами все інакше. Вони не проходять таких масштабних клінічних випробувань. Ви коли-небудь бачили в інструкції до добавки детальний список побічних ефектів із частотою виникнення? Ні, правда ж? Тому що їх просто не досліджували так ретельно. БАДи вважаються «максимально безпечними», але — і це важливо! — я не погоджуюся з цим твердженням повністю. Вони теж мають свої протипоказання, побічні дії, можуть викликати негативні наслідки, бо всі люди індивідуальні.

Друга принципова різниця — призначення. Лікарський засіб створений для лікування конкретної проблеми. Антибіотик знищує бактерію, якщо вона до нього чутлива. А БАД — це біологічно активна добавка, доповнення до раціону. Він покриває дефіцити, коли ви не можете отримати щось з їжі — наприклад, якщо не їсте м’яса або маєте алергію.

І ось ще цікавий момент: дозування. У БАДах зазвичай міститься добова потреба мікроелемента, яка не може викликати інтоксикацію. А от вітамінний препарат — наприклад, знайомий усім «Нейрорубін форте " — це вже лікарський засіб. Чому? Бо там велика кількість вітамінів групи В, яка перевищує норму і може викликати побічні реакції. Такі препарати призначаються лікарями для лікування авітамінозу, а не просто «для профілактики». Відчуваєте різницю?

Що стосується брендів БАДів, то тут дійсно є велика різниця: деякі компанії стежать за своєю репутацією і проводять дослідження, а інші просто користуються популярністю, не гарантуючи належну якість. Відповідальність за вибір часто лягає на саму людину, і не завжди можна бути впевненим у безпеці та ефективності таких продуктів. І це справді проблема.

Це дійсно величезна проблема, і я вам відверто скажу: як лікар-ендокринолог я в більшості випадків призначаю саме лікарські засоби. Якщо у пацієнта лабораторно підтверджений авітаміноз, я призначаю вітаміни, зареєстровані як лікарський засіб. Наприклад, вітамін D — мені подобається той, що пройшов реєстрацію як препарат. Або йод — я призначаю «Йодомарин», який також є лікарським засобом.

Чому я так роблю? Бо я знаю, що цей препарат пройшов набагато більшу кількість перевірок і клінічних випробувань, і я можу точно розраховувати на чіткість інструкції. Розумієте, всі люди реагують по-різному: ми можемо дати таблетку йоду одній людині — і в неї не буде жодних побічних ефектів, а в іншої може виникнути цілий букет несподіваних реакцій. Але принаймні ці побічні дії чітко прописані! Я знаю, чого очікувати, як реагувати, що робити.

А з БАДами це як гра в рулетку. Там може бути написано «натуральний екстракт», але що насправді всередині? Яка концентрація? Чи немає там домішок? Чи не взаємодіє це з іншими препаратами, які приймає пацієнт? Ми просто не знаємо, бо досліджень немає. І от уявіть: людина приходить до мене з проблемою щитоподібної залози, а я їй кажу: прийміть ось цю добавку з «натуральним йодом», де дозування приблизне, а побічні дії невідомі. Це ж безвідповідально!

Для лікаря наявність чіткої інструкції — це не просто папірець, це можливість контролювати ситуацію і захистити пацієнта.

Чому варто консультуватися в лікаря перед прийомом БАДів Фото: Pexels

Що варто знати про БАДи

Настю, ось ви щойно сказали про те, що коли лікар призначає препарат, він точно знає, що всередині. А тепер давайте поговоримо про те, що насправді може бути в баночці з БАДом. В одному з попередніх випусків лікарка-терапевтка пояснювала: коли на лікарському засобі написано «вітамін D 5000 МО», ми точно знаємо, що там є рівно 5000 міжнародних одиниць. А якщо ми беремо БАД з тим самим написом на етикетці — 5000 МО — це може бути, м’яко кажучи, не зовсім правда. Там може бути трохи менше, трохи більше або взагалі невідомо скільки, бо точне дозування ніхто не перевіряв. І от уявіть: людина намагається закрити реальний дефіцит вітаміну D, приймає добавку місяцями, а результату немає — бо дозування недостатнє. Ви погоджуєтеся з цим? І як часто ви стикаєтеся з такими ситуаціями у практиці?

Я на 100% погоджуюся з цим твердженням. Це однозначно так працює, тому що всі препарати, зареєстровані як лікарський засіб, проходять набагато більше досліджень і випробувань. БАДи просто не досліджуються на такому рівні — і це, на мою думку, дуже важливо розуміти.

Коли лікарський засіб виходить на ринок, враховується величезна кількість моментів, зокрема віддалені побічні ефекти. Розумієте, який проміжок часу має пройти, щоб з’ясувати, якими будуть довгострокові наслідки? Якщо це, наприклад, інноваційний препарат — справжній прорив у медицині — звісно, ніхто не чекатиме п’ять років, перш ніж почати його використовувати. Але навіть у таких випадках за законом препарат має пройти кілька років клінічних випробувань, а потім уже в процесі використання вчені продовжують фіксувати та дописувати інформацію про віддалені наслідки.

З БАДами такої системи просто немає. Ви купуєте баночку, на якій написано «5000 МО вітаміну D», але хто перевіряв, чи там справді стільки? Хто відстежує, як це працює через рік прийому? Ніхто. І от людина п’є добавку місяцями, здає аналізи — а дефіцит як був, так і залишився. Бо в баночці виявилося 3000 МО замість п’яти або зовсім інша кількість. Це реальна проблема, з якою я регулярно стикаюся у практиці.

Ось тут ми підійшли до, мабуть, найпопулярнішого міфу про БАДи — цієї майже релігійної віри в «натуральність». Люди дивляться на етикетку: алое, ашваганда, гінкго білоба — і думають: «Ну це ж рослини, це природа, це точно безпечно!» А потім дивляться на призначення лікаря — таблетки з довгою інструкцією, списком побічних ефектів — і вирішують: «Ні, це хімія, це шкідливо».

І от виникає це магічне мислення: якщо воно росте в природі, значить, це автоматично добре для мого організму. Але ж бліда поганка теж росте в природі, мак теж природний, болиголов — теж рослина. Звідки взялася ця ілюзія, що «натуральне» дорівнює «безпечне»? І чому ми так охоче віримо, що відсутність побічних ефектів в інструкції до БАДу означає, що їх справді немає, а не те, що їх просто ніхто не досліджував?

Тут справа не тільки в магічному мисленні про «натуральність» — хоча так, люди думають: «Воно ж виросло на дереві, на землі, значить, безпечне!» Проблема глибша — люди часто просто не розуміють усю серйозність свого захворювання.

Давайте чесно: дуже велика кількість лікарських засобів взагалі не лікує — вони підтримують. Цукровий діабет, замісна гормональна терапія — це препарати, які підтримують організм, дозволяють жити нормально, але не «виліковують» хворобу назавжди. А БАД — це не лікарський засіб! Він не лікує, він не підтримує, у нього немає доказової бази. Він просто додає трохи мікро- або макроелементів, вітамінів, якихось речовин, яких вам не вистачає. І це колосальна різниця!

Одна справа, коли дівчина 20 років не їсть м’ясо і приймає БАД із залізом — бо препарати заліза важко переносяться, викликають нудоту, а БАДи з залізом доволі непогано всмоктуються і справді підіймають його рівень. Ми бачимо це щодня як лікарі, що практикують. Це адекватне використання добавки для профілактики дефіциту.

Але зовсім інша справа, коли приходить жінка 60 років з цукровим діабетом, у якої вже є ускладнення від цього діабету, а вона приймає пагони чорниці, чекаючи, що вони зіб’ють цукор. Цього не станеться ніколи! Розумієте різницю? Це як намагатися погасити пожежу склянкою води.

Я думаю, проблема в тому, що люди не усвідомлюють реальної тяжкості свого стану. Вони не можуть зрозуміти — або не хочуть визнати — наскільки це серйозно, і що цю проблему неможливо вирішити тим, що за своєю природою не призначене ні лікувати, ні підтримувати.

У деяких випадках БАДи не жопоможуть Фото: Depositphotos

Чому БАДи не лікують хвороби

Ми постійно бачимо людей із цукровим діабетом, інсулінорезистентністю, особливо часто — з гіпотиреозом, які приходять до нас у програму з валізою БАДів. Найбільше, що я бачила, — 38 різних добавок щодня! Людина приймає йод, селен, сидить на AIP-протоколі харчування, п’є якісь трав’яні екстракти — все це в надії, що щитовидна залоза «сама вирівняється». При цьому категорично відмовляється від замісної гормональної терапії, бо «не хоче підсаджувати організм на гормони».

Ви бачите таких пацієнтів у своїй практиці? І що з ними відбувається далі — коли серйозні проблеми, як той самий діабет чи гіпотиреоз, не лікуються відповідними препаратами? Чи стикалися ви з ситуаціями, коли через таке відкладення адекватного лікування стан людини критично погіршувався і запускався каскад інших проблем зі здоров’ям?

Я з цим стикаюся щодня, і насправді це дуже болюча тема. Знаєте, бувають випадки, які запам’ятовуються на все життя. Я пам’ятаю, коли працювала в стаціонарі, до нас поступив священнослужитель із гангреною пальця. Гангрена — це коли судини й нерви вже атрофовані, палець мертвий, і його треба ампутувати.

Він прийшов із цукром 20 при нормі до 5,5. Він знав про свій діабет, але не приймав жодних цукрознижуючих препаратів. Довів себе до такого стану. І знаєте, що він сказав? «Я не лікуюся таблетками, я приймаю пагони чорниці та трав’яні збори, мені вони допомагають, я себе добре почуваю».

Ось у цьому вся жахлива підступність цукрового діабету — людина справді може почуватися нормально. Особливо якщо це другий тип, який зустрічається найчастіше. Може бути якась слабкість, сонливість, але наш організм настільки розумний, що він адаптується. Цукор поступово росте: спочатку 6, потім 7, 8, 9… і тіло звикає до цих підвищених рівнів. Немає драматичних симптомів, немає втрати свідомості, як ми звикли думати. Просто повільно, непомітно все руйнується зсередини.

Спочатку погіршується зір. Потім нирки починають відмовляти. Потім доходить до ампутації ніг. Ми отримуємо серйозні незворотні наслідки — і я таке бачу з пацієнтами з діабетом доволі часто.

З щитовидною залозою — та сама історія. Люди відмовляються від замісної гормональної терапії, бо бояться «підсісти на гормони». Але ж вони бояться того самого гормону, який їхня щитовидна залоза виробляє в нормі. Просто зараз вона захворіла і не може виробляти достатньо. Замість того, щоб поповнити організм тим, чого йому бракує, люди п’ють йод-селен і чекають дива.

А тим часом починаються незворотні наслідки. Серце страждає — розвивається атеросклероз, холестеринові бляшки в судинах, судини стають крихкими. Це прямий шлях до інфаркту, інсульту. Знижується пам’ять, увага, концентрація. І людина приходить до мене вже зі скаргами, які, здавалося б, не стосуються «щитовидки» — а ми вже нічого не можемо зробити, бо наслідки незворотні.

Скільки разів я бачила безпліддя на фоні нелікованого гіпотиреозу! Жінка відмовляється пити гормони. Але ж без них немає овуляції, немає нормального менструального циклу. Завагітніти вона не може. А якщо й вагітніє — на ранніх термінах може бути викидень, завмерла вагітність або народження дитини з патологіями.

Розумієте, люди просто не усвідомлюють масштаб проблеми. Вони не знають, не обізнані. І у нас склалася жахлива ситуація — люди не довіряють лікарям. Я можу багатьох зрозуміти, бо справді бувають помилки з обох боків. Але це як замкнене коло: немає культури довіри, і через це страждають самі пацієнти, які роками відкладають адекватне лікування, поки не стає надто пізно.

Як нам змінити цю ситуацію, коли людина радше повірить книжці з інтернету, ніж кваліфікованому ендокринологу, який пояснює, що без адекватного лікування можуть бути незворотні наслідки?

Так, і можуть дійсно завдати величезної шкоди — це дуже сумно, насправді. Знаєте, я замислююся над цим, і це справді як замкнене коло.

Хоч раз у житті кожна людина потрапляла до лікаря, який зробив щось таке, що вона подумала: «Ні, я більше сюди ніколи не піду. Ніколи!» Буває ж таке, погодьтеся? У всіх є такий досвід — у мене теж був. І деякі люди кажуть собі: «Ну, значить, це лікар такий трапився, піду далі, пошукаю свого». Вони шукають і знаходять свого спеціаліста. А хтось після одного негативного досвіду вже не може переступити поріг.

У мене були пацієнтки, які настільки не могли прийти до гінеколога через якусь травму в минулому, що доходило до кровотеч, до критичного стану — майже до стаціонару. А жінка просто не йде, бо в неї був такий жахливий досвід, що вона фізично боялася повернутися до лікаря.

І знаєте, я розумію пацієнтів з одного боку. Насправді людина не має знати, які ліки їй приймати, як вони подіють на неї. Він має довіряти своєму лікарю. Це не її обов’язок — розбиратися в ліках і в БАДах, до речі, теж. Хтось художник, хтось учитель. Кожен має бути професіоналом у своїй справі, розумієте?

І от ця відсутність довіри призводить до того, що люди купують книжки, читають про «аутоімунні протоколи» і намагаються лікуватися самі. Знаєте, іноді мені на прийомі потрібно доводити людині, що цей аутоімунний протокол не має жодної доказової бази.

Що люди, які «вилікували» свій аутоімунний тиреоїдит за допомогою дієти та БАДів, насправді його не вилікували. У них просто аутоімунний тиреоїдит, який перебуває у фазі еутиреозу — коли функція щитоподібної залози ще не порушена. Таких людей близько 50%! Це просто збіг.

А людина, яка приходить до мене з іншою ситуацією, уже з порушеною функцією, читає ті самі історії «успіху» і думає, що їй теж допоможе. І знаєте, що найприкріше? Іноді просто сидиш на прийомі й доводиш людині, що ти, лікар з освітою та досвідом, маєш рацію — а не книжка з інтернету.

БАДи можуть мати побічні дії Фото: Pexels

Чому варто консультуватися з лікарем перед прийомом БАДів

Ми вже зрозуміли, що хвороби лікуються ліками, а не добавками. Але ж є дефіцитні стани, з якими працюють лікарі за допомогою саплементації, правда? Наприклад, вітамін D — його можна перевірити, він часто знижений навіть у мене, хоча я живу в сонячній країні. Або феритин, магній, цинк, B12, фолієва кислота — це ж найпопулярніші добавки.

От давайте чесно: що з усього цього можна приймати спокійно — буде або добре, або принаймні нічого не станеться? А що викликає у вас, як у лікаря, серйозні питання? Бо ми звикли думати, що БАДи безпечні, але ж у них теж можуть бути побічні дії — просто про це мало хто говорить, правда?

Є добавки, які мають доказову базу — наприклад, мелатонін і креатин. Що стосується вітамінів — це взагалі окрема історія, бо вітаміни й БАДи — це різні речі. Креатин — це амінокислота, а вітаміни — це окрема група, з якою пов’язані різні хвороби: і дефіцити, і перевантаження.

Здавалося б, візьмемо вітамін D — він же безпечний, правда? Кожен лікар може його призначити у певному дозуванні. Але от у мене була пацієнтка, яка прийшла з жахливими скаргами: тремор у руках, тремор у ногах. Ми почали розбиратися — вона каже: «Мені тільки вітамін D призначили пити». Я думаю: «Ну що там той вітамін D може зробити?»

Здали аналіз — у неї вітамін D був 300 при нормі до 150! Пожовтіння шкіри, підвищені печінкові проби — класична інтоксикація.

Виявилося, що лікар на словах сказав їй пити 500 міжнародних одиниць щодня. А вона почула «п’ять тисяч», купила краплі й пила майже пів баночки на день! В одній краплі була величезна кількість, і в результаті — токсичне ураження печінки.

Або: «Джентл Айрон» — здавалося б, там всього 25 міліграмів заліза, це ж добова потреба для жінок! Що ми такого робимо? Просто даємо добову норму. Але побічні дії є? Є! Запори зустрічаються? Зустрічаються! Алергічні реакції бувають? Бувають!

Тому я б не радила людям самостійно купувати собі що-небудь. Краще сходіть до терапевта або сімейного лікаря. Хочеться дуже якийсь БАД попити? Підіть, проконсультуйтеся, запитайте: «А що може бути?» Зараз сімейні лікарі дуже добре орієнтуються в БАДах, багато читають, слідкують за інформацією. Я як ендокринолог більше по гормонах, а от сімейні лікарі — вони в цьому спеціалісти.

В Україні це зараз можливо — порадитися зайвий раз, щоб потім не мати проблем. Бо на когось може не подіяти взагалі, а хтось може потрапити з токсичним гепатитом до лікарні. Я зустрічала випадки токсичних уражень печінки після безконтрольного прийому великої кількості БАДів.

Коли я бачу консультативні висновки людей, які не мають стосунку до медицини — а такі є, вони призначають добавки — і там по 50 препаратів на день людина має випити, мені стає трохи страшно.

Усе ж таки я вважаю, що навіть щодо БАДів треба консультуватися з лікарем. Це моя особиста думка — можливо, вона не зовсім популярна, але вона базується на реальному досвіді.

Інколи, якщо людина не йде до лікаря, а самостійно призначає собі БАДи, її лікарський препарат, наприклад, не може повністю працювати так, як потрібно, і стан погіршується — а вона не розуміє, чому. Якщо ж ти все-таки йдеш до хорошого терапевта або сімейного лікаря й можеш сказати йому: дивіться, я приймаю ось це, а хочу приймати, наприклад, магніцин, вітамін С і гінкобілоба або креатин — що з цього я можу поєднувати, а що не можу? — тоді лікар бачить повну картину. Чи правильно так?

Абсолютно! Навіть у звичайних БАДах є розділ про взаємодію з лікарськими препаратами — і це не просто так.

Візьмемо просте залізо. Здавалося б, звичайна добавка, яку багато хто п’є. Але є цілий ряд препаратів, які блокують його засвоєння. І ти можеш пити це залізо місяцями, а результату — нуль.

Я впевнена, що жоден лікар не тримає в голові всі можливі комбінації препаратів і добавок — це неможливо! Але хороший спеціаліст логічно розбирає кожну ситуацію: дивиться на склад, механізм дії й розуміє, що може конфліктувати.

Класичний приклад — алкоголь і метронідазол. Навіть ковток шампанського повністю блокує роботу препарату. І ти в цей день просто не отримуєш потрібну дозу лікування.

З БАДами та ліками — та сама історія. Одне може заважати засвоюватися іншому, щось перекриває дію чогось. Тому так важливо розбирати кожен конкретний випадок: який БАД, який препарат і чи можна їх поєднувати. Універсальних рецептів тут немає.

Зараз часто призначають магній Фото: Freepik

Зараз дуже популярно приймати магній, те, що я бачу, — цинк, хоча він був більш популярний під час ковіду. Не знаю, зараз давно вже не бачила прийому цинку. Ашваганда — ми про неї говорили в окремому епізоді; саме з нею ми бачили токсичне ураження печінки декілька разів у програмі, з цим працювали. Вітамін С у великому-великому дозуванні. Можливо, ви щось додасте з того, що бачите і що не радите. От стосовно магнію — мені, наприклад, дуже цікава ваша думка як ендокринологині. Це корисно? Це може бути корисно, нейтрально чи некорисно? Що ви скажете стосовно магнію?

Магній — це мій абсолютний фаворит серед призначень. І знаєте чому? Бо більшість моїх пацієнток — це жінки 30-40 років, у яких уже починають змінюватися гормони.

Ось тут важливий момент: коли жіночі статеві гормони падають, кістки стають вразливими. Остеопороз — про це мало хто думає в молодості, але це серйозно. Кістка втрачає щільність, і набагато простіше попередити це ДО менопаузи, ніж потім боротися з наслідками.

Тому я завжди наголошую: кальцій, магній, фізична активність і правильне харчування — це база. Причому добавки не замінять продукти! Ви можете пити БАДи, але ефект буде зовсім іншим, ніж якщо отримувати ці речовини з їжі.

А зараз, під час війни, магній — взагалі must-have. Є дослідження, що його рівень падає при стресі — він же внутрішньоклітинний. Тому я намагаюся призначати його більшості пацієнтів.

Але! Я завжди дивлюся на індивідуальні особливості. Наприклад, є синдром подразненого кишківника чи послаблення стільця? Тоді я не дам форму магнію, яка ще більше послабить. А якщо навпаки — закреп? То призначу саме ту форму, що допоможе.

Я не призначаю магній сліпо як «вітамінчики». Для мене важливо, як він діє: чи знижує тиск, як впливає на травлення. До речі, магній у крові я не перевіряю — це неінформативно, бо він внутрішньоклітинний. Простіше одразу призначити правильну форму.

І це доводить те, що аналізи ніколи не читаються у відриві від людини: аналізи завжди читаються разом із пацієнтом, його скаргами, анамнезом. Не потрібно робити собі самопризначення через чат GPT чи інші сервіси, тому що немає повної картини. І панікувати не треба, «помирати не треба», якщо прийшли погані аналізи — треба піти до лікаря, і лікар має подивитися. Це не в тему магнію, це просто зачепили, щоб сервіс про це нагадав.

Аналізи — це не магічна куля, яка сама все розкаже. Це просто підтвердження на папері того, що лікар уже запідозрив.

Подивіться, як це працює: пацієнт приходить, розповідає про свої скарги, лікар його слухає, оглядає — і вже в голові формується картина. Аналізи він призначає не просто так, а тому що є підозра на конкретну проблему.

І коли результати приходять, це як фінальний пазл: «Так, я мав рацію! Дивись, у тебе оце-оце-оце».

Але навіть маючи аналізи, лікар не призначає лікування механічно. Він враховує багато речей: твої скарги, хронічні хвороби, алергії, загальний стан, спосіб життя — дуже багато факторів.

Тому коли хтось каже: «Я здав аналізи, подивіться, що зі мною», — це не працює так. Без контексту, без розмови, без розуміння повної картини — це просто цифри на папері. А лікування — це завжди індивідуальний підхід, а не шаблон.

Які корисні звички ради лікарка

Настя, у нас в кінці кожного епізоду — корисна звичка від гостя. Що ви порадите як ендокринолог? Яку просту щоденну звичку людина може практикувати без надзусиль для покращення гормонального здоров’я?

Ой, сон для українців — це окрема больова тема. Але давайте про реальніші речі.

Перше — йодована сіль і морська капуста. Дефіцит йоду в Україні, як і в усій Європі, — катастрофічний. А це причина № 1 проблем зі щитоподібною залозою. Тому просто замініть звичайну сіль на йодовану — це мінімальна зміна з максимальним ефектом.

Друге — рух. Хоча б 5-10 хвилин вранці. Не обов’язково качати м’язи чи бігати марафони. Просто встати, порухатись, розім’ятись. Ці ендорфінові кроки, руханка — що завгодно.

Рух — це життя. Я це відчула на собі, коли тиждень не ходила в зал через ковід. Я ж не качаю м’язи там — я просто рухаюся, щоб кров циркулювала. Це і профілактика остеопорозу, і гарний настрій, і зниження тиску в майбутньому.

А тепер головне. Якщо вам від 30 до 45 — це ваше вікно можливостей. Саме зараз треба впроваджувати здорові звички: нормальне харчування (не ідеальне, просто більше здорової їжі), фізична активність (хоч вечірні прогулянки), щорічні чекапи.

Є дослідження, які показують: люди, що у 30-45 років змінюють звички та відмовляються від шкідливих, дають собі путівку в прекрасну старість. Генетика, звісно, важлива, але ваші щоденні звички — це ваш реальний внесок у майбутнє здоров’я.

Про подкаст «Тіло говорить»

Подкаст «Тіло говорить» — це розмова про їжу, спорт, ментальне та фізичне здоров’я.

Ведуча — сертифікована нутриціологиня Софія Рожко, CEO The Body School — сервісу, що формує стосунки з тілом та їжею.

У The Body School допомагають коригувати вагу та комплексно дбати про свій стан, щоб почуватися здоровими і сповненими сил.

Гості подкасту — лікарі та фахівці різних галузей, які діляться рутинами для суттєвого покращення нашого здоров’я та якості життя.

Випуск про БАДи спільно із Сільпо Хелс можна послухати тут.

Важливо!

Ця стаття — наше бажання ділитися інформацією. Вона не містить медичних порад чи вказівок. Якщо ти хочеш дослідити тему з медичного погляду, то звернися, будь ласка, по консультацію до лікаря.

Схожі публікації
Смачніссімо!
Стань автором

У світі безмежних можливостей, ми віримо, що ваші рецепти — це справжні скарби, якими варто поділитися з іншими.

Додати рецепт